Правовий всеобуч очима дітей
Батьківська любов - найкраший засіб виховання
Щоб дитина стала Людиною, батьки повинні стати опорою та гарантом її гармонійного особистісного становлення. Перед батьками постають питання «Як виховувати?», «Як привчити дитину до дисциплінованості?», «Чи треба карати за провину?» На жаль, іноді батьки забувають, або не усвідомлюють межі між дисципліною та тим, що зветься «домашнім насильством».
Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок! Отже, перш, ніж карати дитину «за щось», «для чогось», треба усвідомити, що не можна примусити дитину щось зрозуміти – треба підвести її до розуміння того, як слід робити. Правильно виховати дитину можна розвиваючи у неї почуття гідності та самоповаги. Сім’я має стати простором гуманності та любові. Жорстке покарання дитини призводить до наступного покарання і так до нескінченності.
Перш, ніж застосовувати покарання, пам’ятайте:
Якщо є сумнів карати чи не карати – не карати.
Неприпустимо карати та навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю і страху будь-якими іншими насильницькими діями (крутити вуха, скубти) – це прояви садизму.
Неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом.
Неприпустимо приниження гідності – дитина втрачає віру в себе, своє власне «Я».
Неприпустимо дорікати тільки за те , що Ви не в настрої, засмученні, роздратовані з якихось своїх причин, і Ваша власна неврівноваженість поза контролем.
Шановні батьки, дитячі недоліки треба виправляти, корегувати і перетворювати їх у достоїнства! Дитина має право на особисті почуття, думки, секрети і право помилятись.
У дев’яти випадках з десяти
суїцидальна спроба – це не
бажання покінчити з життям,
а крик про допомогу.
Г.Отто
Чи є самогубство результатом психічного розладу чи воно можливе у психічно здорової людини, чи особи, що намагаються покінчити життя самогубством, потребують якого-небудь лікування і які повинні бути методи і форми профілактики самогубств?
Ескіроль вважав, що тільки в стані божевілля людина здатна вкоротити собі віку і усі самогубці – душевно хворі. Згодом за допомогою статистичних методів було встановлено, що тільки 25 – 30 % самогубців страждають на психічні захворювання.
Зігмунд Фрейд вважав, що суїцид це наслідок порушення психосексуального розвитку особистості.
Самогубство – це наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитих нею мікроконфліктів. Суїцидальний конфлікт і самогубство можуть бути викликані реальними причинами у здорових осіб, базуватись на патологічних рисах характеру чи бути результатом психічного захворювання.
Масштабні перетворення в усіх сферах життя, швидкий ритм, різноманітність неформальних молодіжних течій – впливові фактори на досить нестабільну дитячу психіку.
Однією з найуразливіших категорій, схильних до самогубств, є діти, особливо підлітки, в яких ще невисокий рівень сформованості психологічного захисту.
Суїциди займають третє місце серед основних причин дитячої смертності після нещасних випадків та вбивств.
Головним завданням батьків і школи є розпізнання та попередження суїциду.
Серед головних факторів ризику визначає: ·
відхилення в розвитку психіки;·
зниження самооцінки, неможливість самореалізації;·
руйнування необхідного кола спілкування;·
попередні спроби суїцидів;·
глибоке почуття депресії, безнадійність, безпомічність;·
втома від життя;·
відчуття самотності, непотрібності;·
вживання наркотиків, алкоголю;·
правопорушення; ·
кризові життєві ситуації;·
фізичні страждання;·
перенасичення ЗМІ сценами жорстокості, що має негативний вплив на підлітків.
Основними методами профілактики самогубств серед підлітків є контроль психічного стану дитини, індивідуальна робота з родиною та дитиною.
